Не поддавайтесь на соблазны и не экспериментируйте с наркотиками.
Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.
Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.
Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.
Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.
Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.
Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.
Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.
Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.
-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.
-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."
-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."
Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.
Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.
Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.
Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!
Кодеиновый сироп Lean Purple Drank
Яркое утро, парниш, совершенно ясное небо и вот я уже на продуктовом рынке, в поисках закладок. Ну, а я ищу своего любимого кодеина – идеальный препарат для наших вечерних посиделок.
Взгляд мой метнулся в сторону широко улыбающегося узбека с нарочито открытым пальцем.
– Не хочешь, парниша, прекрасного бодряка в этот замечательный денёк? – предложил он.
– Ооо, это точно, братишка, – ответил я, кивая с недоумением. – Вот моя подруга Марина ничем не отличается от меня – тому подтверждение эти бодрячные глазки. Я не знаю, кто они такие и откуда берутся на улицах, но зато как заходят. Немного побеседовав с узбеком по душам, как вдруг он говорит:
– А железка у тебя есть?
– Железка? Какая железка? – спросил я, ничего не понимая.
– Ну, пырялка-то, братишка! Без пырялки не интересно бахаться, – объяснил он, повторно улыбаясь. Мое лицо вспыхнуло румянцем от возбуждения и небывалой радости. Пырялка, это то, что нам необходимо для наших легких и приятных экспериментов. В голове начали рождаться светлые идеи о том, как провести этот замечательный денёк.
Немного времени спустя, всякий разговор с узбеком заканчивался договоренностью о встрече вечером. Я развернулся и удалился со всей скоростью, которую позволяли ноги и тяжесть моего тела.
Вдоль дороги, я решаю заглянуть в магазин, чтобы пополнить свою коллекцию закладок.
| – Эй, братишка, не с таким. Хочешь щас раскрасим этот серый пейзаж? – громко спрашивает обаятельный продавец, доставая из защищенного места свою идеальную железку. | – Да, конечно, с удовольствием – ненасытно ответил я, голос мой звучал сквозь радость и предвкушение.
Уже дома, я звоню Марине, рассказываю о новой закупке и приглашаю ее к себе. Она сразу соглашается, а как же – ведь у нее огромное желание порадовать свой организм новыми ощущениями.
– Марин, готовься к дикому путешествию, – говорю я, и мои глаза блестят от предвкушения. Вечер наступает, и мы полны энтузиазма и неподдельного желания погрузиться в мир цветного счастья. – Какой сериал посмотрим в этот раз? – спрашивает Марина, уже находясь в "правильном настроении". – Я думаю, что нам подойдет что-то остросюжетное, чтобы наши ощущения были на 100%, – предлагаю я, и мы начинаем размышлять о нашем будущем выборе. Когда же мы выбрали сериал, наши руки уже давно волнуются от предвкушения первого "баха". Но нам нужно быть осторожными, ведь интересный и настоящий товар дорог не только нам. – Какой из наших городских друзей может доставить нам органический гарик? – задаю я вопрос Марине, явно понимая, что без него наш вечер не будет таким жарким. – Я могу позвонить своему товарищу из школы, он никогда не подводит, – отвечает Марина, доставая свой телефон из кармана. С каждой минутой наше нетерпение растет, но мы смотрим сериал и обсуждаем наш крутой план. – Вот, держи, товарищ, – слышу голос Марины, и мой взгляд обращается к фигуре на пороге дома. – Добро пожаловать, наши герои! – говорю я, и мы с Мариной начинаем готовить тайное зелье из гарика. Мы осторожно снимаем красиво закрученную пленку с закладкой, приступаем к ее подготовке для использования. – Надо же, какой чистый кокс, – восхищенно произношу я, усаживаясь на диван в нежном состоянии. – Передай Марине, что у нее отличный вкус в вещах. Моя подруга только улыбается, и я понимаю, что я не один, кто балдеет от этого чувства. |
